Вселенський екуменізм

*  о. Карлос Буела ВС, Служебниці, т. І (2013 р.).

Екуменізм

1x1.trans Вселенський екуменізм

о. Карлос Буела, ВС

  Екуменізм походить від грецького слова οίκουμένη що означає: «заселена земля», тобто, світ, людство. Воно зустрічається 15 разів у Новому Завіті, наприклад, стосовно Воплоченого Слова: «…коли ж знов уводив Первородного у світ (οίκουμένη)» (Євр. 1, 6); стосовно спокус, які пропонує Йому диявол: «…показав Йому в одну мить усі царства світу (οίκουμένη)» (Лк. 4, 5); стосовно есхатології: «… і ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі (οίκουμένη)» (Мт. 24,14), «…Люди змертвіють від страху, очікуючи те, що на світ (οίκουμένη) надійде» (Лк. 21, 26), коли сатана зводить «вселенну (οίκουμένη)» (Од. 12, 9) і т.д.

  Основні значення, що нас цікавлять щодо використання οίκουμένη є наступні:

1º Єдність усіх людей в одному стаді:

  На сьогодні приблизно 5.500 мільйонів людей не є християнами (близько дві третини людства). «Це є метою місіонерських зусиль Церкви щодо тих, хто до Неї не належить»[1]. Церква – тобто кожен католик – повинен молитися і працювати згідно своїх обов’язків, уникаючи занедбання, для здійснення сказаного Христом: «Ідіть по всьому світу…», щоб досягнути християнської єдності всього людства. Для декого це може виглядати утопією, однак ми повинні пам’ятати, що щодо цього маємо пророцтво-обіцянку і молитву…

Єдність християн:

  На сьогодні тільки третя частина людства є християнською (або близько 1830 мільйонів людей). Ця третя частина людства, що визнає Христа, є поділеною, насправді лише 55% є католиками (1000 мільйонів), оскільки було два великих поділи:

  a) Перший у IX ст. аж до XI ст., коли від Риму відокремлюються деякі Східні Церкви. На сьогоднішній час цих 17% християн (310 мільйонів) називаються православними.

 б) Інший поділ XVI ст. Налічується разом приблизно 28% усіх християн (512 мільйонів). Їх називають протестантами. Розрізняють між ними три групи:

– національні Церкви, які охоплюють усю націю і мають тісний зв’язок з державою: лютеранська Церква, заснована Мартіном Лютером; реформаторська Церква, заснована Цвінглієм і Жаном Кальвіном; англіканська Церква, заснована Генріхом VIII;

– ліберальні Церкви, більш обмежені та відокремлені від держави: пресвітеріанська Церква, заснована Джоном Кнокс; конгрегаційна, заснована Робертом Брауном; баптистська, заснована Джоном Сміттом; методистська, заснована Джоном Уеслі; Військо спасіння, засноване Гілєрмо Буз; квакери, засновані Джорджом Фокс;

секти: їх є незлічена кількість, яку ми можемо поділити на три великі групи: гностики, п’ятидесятники та есхатологісти. Серед останніх найбільш важливими є апостольські християни, адвентисти, мормони, свідки Єгови та ін.

Ми, християни, є тільки третьою частиною людства, і далі залишаємось поділеними? Ми не усвідомлюємо, що означає небезпека і згіршення від цього поділу. Маємо завдання молитися і працювати, щоб досягнути єдності всіх християн не в одній міжконфесійній Супер-Церкві, але в єдиній Церкві, яка існує з часів Ісуса Христа, і від якої деякі від’єдналися, і до якої деякі повинні повернутися. Але чи буде це колись можливо? Так, оскільки щодо цього є пророцтво-обіцянка і молитва. Пророцтво, сказане Господом нашим Ісусом Христом: «І буде одне стадо й один пастир!» (Ів. 10, 16). Молитва – це благання, що підносить Господь до Отця: «щоб усі були одно» (Ів. 17, 21).

  Заснована цими словами Спасителя, Церква усіх часів працювала, щоб здобути цю єдність, проречену Христом і вимолену його священичою молитвою. Уже святий Павло навчав, що ми зобов’язані «старатися зберігати єдність духа зв’язком миру. Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. Один Господь, одна віра, одне хрищення. Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх» (Еф. 4, 3–6).

  Автентичний екуменізм – це не відречення від правди, він не означає продати з аукціону багату і двотисячолітню доктринальну, літургічну, пасторальну і мистецьку спадщину Католицької Церкви; екуменізм – це не тактика моменту, не опортунізм чи спрага новизни.

  Автентичний екуменізм є основним покликанням Церкви, ствердженням власної католицької ідентичності і водночас спраглим пошуком овець поза межами кошари, проникненням у думки Христа, який прорік «і буде одне стадо й один пастир!» (Ів. 10, 16), проникнення у Його серце, яке молилося, «щоб усі були одно» (Ів. 17, 21).

 Східні Церкви

  Як ми вже сказали, два основні розколи уражають тканий хітон Христа: на Сході – відкинення Ефезької і Халкедонської догм і розірвання сопричастя між східними Патріархами і Папським Престолом; на Заході – протестантська реформа, яка силою свобідного вибору розриває з Церквою у багатьох пунктах віри і на різних рівнях, породжуючи плеяду сповідувань, які, очевидно, суперечать авторитету Папи.

  Ці два поділи є дуже відмінні не тільки через своє походження, місце і епоху, але також через природу і складність проблем, що стосуються віри і сопричастя.

  Щоб успішно виконати екуменічну діяльність, ІІ Ватиканський Собор у документі «Unitatis Redintegratio»[2] пропонує п’ять пунктів щодо Східних Церков:

 1. Зв’язки історичної єдності зі Східними Церквами:

–  багато століть єдності у вірі і також у єдності авторитету: «саме Римський Престіл, за спільною згодою, врегульовував ті випадки, коли між Церквами виникали розбіжності у справах віри чи дисципліни»;

–  «на Сході процвітає чимало місцевих або помісних Церков, серед яких перше місце займають Патріарші Церкви, багато яких пишаються своїм походженням від самих апостолів»;

– «тому у східних християн переважало і ще досі переважає зацікавлення і турбота про те, щоб зберегти братні зв’язки в сопричасті віри і любові, які повинні бути між помісними Церквами, як між сестрами»;

– «з самих своїх початків Східні Церкви володіють скарбом, з якого Західна Церква почерпнула чимало для своєї Літургії, духовної традиції і юридичного впорядкування»;

– «основні догми християнської віри про Святу Трійцю і про Слово Боже, воплочене від Діви Марії, були визначені на Екуменічних Соборах, що відбувалися на Сході».

Ми повинні добре пам’ятати про ці факти для правильного екуменічного діалогу.

2. Східна літургійна і духовна традиція:

– «з якою любов’ю східні християни здійснюють літургійні священнодійства, особливо Євхаристійну відправу (…), через здійснення Господньої Євхаристії в кожній з цих Церков будується і росте Церква Божа»;

– «цим літургійним культом східні християни чудесними гімнами величають Приснодіву Марію (…), прославляють багатьох святих, серед яких і Отців Вселенської Церкви»;

– «ці Церкви, хоча і відокремлені, мають дійсні Святі Тайни, і, перш за все, завдяки безперервному зв’язку з Апостолами, мають Священство і Євхаристію»;

– «на Сході є також скарби тих духовних традицій, які знайшли своє вираження насамперед у чернецтві. Бо там зі славних часів Святих Отців процвітала чернеча контемплятивна духовність, яка потім поширилася на Заході і стала немов би джерелом латинської чернечої структури».

3. Власна дисципліна східних християн:

– «крім цього, вже з перших часів Східні Церкви керувалися своїми власними правилами, схваленими Свв. Отцями і Соборами, в тому числі і екуменічними»;

– «різноманітність обрядів і звичаїв ніяк не суперечить єдності Церкви, але навпаки, збільшує її красу»;

– «правда, що цього традиційного принципу не завжди добре дотримувалися, а саме його дотримання є попередньою і абсолютно необхідною умовою для відновлення єдності».

4. Характерні риси східного пояснення таїнств:

– «на Сході і на Заході застосовувалися різні методи і підходи у дослідженні об’явленої правди для пізнання та ісповідування божественного…, різні богословські формули, що швидше доповнюють одина одну, ніж суперечать».

5. Висновок

  «Для відновлення і збереження сопричастя та єдності не треба «складати на вас тягару, крім цього необхідного» (Ді.15, 28).

  Ми повинні докластися до великої справи вселенського екуменізму.

 


[1] Пор. ІІ Ватиканський Екуменічний Собор, Sacrosanctum Concilium,  № 2.

[2] Пор. ІІ Ватиканський Екуменічний Собор, Unitatis redintegratio, № 13-18.

This entry was posted in о. Буела and tagged , , , , , , , , , , , , , , , , , , , . Bookmark the permalink.

Ваш коментар