Апостолят

“Бажаємо посвячувати себе ділам апостоляту, наслідуючи Христа, Який проголошував Боже Царство, під керівництвом священиків та приймаючи служіння чину Священства” (Конституції ЗВС, № 22).

  Деякі члени нашого Згромадження ведуть виключно контемплятивний спосіб життя, кеновітський або пустельний. Також не відкидаємо можливості, щоб деякі члени апостольської гілки могли на певний час вести більш контемплятивний спосіб життя, адже „короткий час справжнього поклоніння вартує більше і приносить більший духовний плід, ніж найнапруженіша діяльність, навіть якщо йдеться про саму апостольську діяльність” [1].

1x1.trans Апостолят

Місіонери ЗВС з дітьми в Папуа

  Оскільки певною мірою кожна людина є шляхом Церкви і „таїнство людини знаходить справжнє висвітлення тільки у світлі таїнства Воплоченого Слова” [2], хочемо працювати для її всебічного добра, розкриваючи їй свої природу і гідність, свої покликання і непорушні права, свої свободу і вічне призначення, осягаючи мету віри – спасіння душ [3]. Усе, що веде до бачення Христа відображеного [4] у людях, буде для нас об’єктом найбільшої уваги та апостольської діяльності.

  В особливий спосіб ми присвятимося проголошенню Слова Божого, яке є „гостріше від усякого двосічного меча” (Євр. 4,12), у всіх його формах: у вивченні і навчанні Святого Письма, Богослов’я, Святих Отців, Літургії, Катехизму, Екуменізму та інше. А також у проведенні парафіяльних місій, духовних вправ, у вихованні та християнській формацій дітей і молоді, у ділах милосердя щодо найбільш потребуючих (безпритульні діти, інваліди, хворі, люди похилого віку) і т.д., у пошуку та вихованні здатних служителів Слова, у публікації журналів, трактатів, книжок тощо. Отак через усне та писане слово хочемо продовжити Слово.

  Вважаємо, що деякі найголовніші засоби для досягнення встановленої мети – це працювати на місцях впливу культури, а саме: у родинах, в освіті (особливо в семінаріях, університетах тощо), в засобах масової інформації, серед інтелектуальних людей або „інтелігенції” – щодо початку і заклику, розвитку, розпізнавання, формування, скріплення, супроводження і подальшого здійснення покликання до інтелектуального апостоляту.

Дивіться ще:

 


[1] Блж. Іван Павло ІІ, Промова до Генеральних Настоятелів черничих Орденів і Згромаджень, (24.11.1978), 4; OR (03.12.1978), с. 10.
[2] GS, 22.
[3] Пор. 1Пт. 1,9.
[4] Пор. Гал. 4,19.