Мета та Харизма

Meтa

  Як і будь-який інститут богопосвяченого життя, як чернечого, так і світського, маємо мету загальну і спільну, що зазвичай називається покликанням, через яке хочемо ближче наслідувати Ісуса Христа під дією Святого Духа, цілком присвячуючи себе Богові як нашій найвищій любові, щоб, віддані через новий і властивий титул Його славі, будівництву Церкви і спасінню світу, могли досягти досконалості любові, а через любов, до якої веде складання євангельських рад чистоти, убогості й послуху, по-особливому приєднатись до Церкви і до її Таїнства.

  Також прагнемо до властивої мети кожного інституту чернечого життя, яка є нічим іншим, як повним посвяченням нашої особи, виявляючи дивовижний шлюб, встановлений Богом у Церкві – знак Небесного життя. Таким чином повністю завершимо дарування нас самих як жертву принесену Богові, через що все наше існування перетворюється у безперервний культ Богові у любові.

  Це виявляється у тому, що створюємо одну Чернечу Родину: складаємо прилюдні обіти і ведемо спільне братерське життя, адже прилюдне свідчення, яке ми повинні дати, включає відокремлення від світу. Щоб жити за Святим Духом, „… якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає” (Ів. 14,17), необхідно відігнати від себе дух світу.

1x1.trans Мета та Харизма

Брати-монахи складають обіти

  Хочемо присвятити себе специфічній і особливій меті – євангелізації культури, тобто працювати, щоб перетворювати силою Євангелія: критерії судження, вирішальні цінності, точки зацікавлення, хід думок, джерела натхнення, життєві моделі людства;

щоб були пройняті силою Євангелія: способи мислення, критерії судження, норми діяльності, бо не можемо забувати, що ІІ Ватиканський Собор вказав на те, що: „Розлучення між вірою і щоденним життям багатьох треба вважати однією з найтяжчих помилок нашого часу”, і це великою мірою є наслідком того, що світ „відокремлювався і відрізнявся за останні століття від християнського стовбура своєї цивілізації” що призвело до дехристиянізації культури.

Харизма

  З харизми, властивої Згромадженню, всі його члени повинні працювати у найвищій покорі Святому Духові й на зразок Марії з метою опанувати для Ісуса Христа все справжнє людське, навіть у найважчих ситуаціях і умовах.

  Отже харизма – це ласка вміти діяти конкретно, щоб продовжити Христа у родинах, в освіті, у засобах масової інформації, у інтелектуальних людях та в будь-якому іншому легітимному прояві життя людини. Це – дар добиватися, щоб кожна людина ставала „як нове Воплочення Слова”[1], будучи в своїй суті місіонерськими і марійськими.

1x1.trans Мета та Харизма

Науки для мирян

  Місія, отримана від засновника і затверджена Церквою, – це довести до повноти наслідки Воплочення Слова, що „є підсумком і коренем усіх благ”[2], а особливо довести їх до широкого світу культури, тобто до „виявлення людини як особи, спільноти, народу і нації”[3].

Дивіться також:

 


[1] Блаженна Єлизавета від Трійці, там же, Піднесення № 33.

[2] Св. Іван Золотоустий, Іn Matt. Hom., II, 3.

[3] Іван Павло ІІ, Промова до людей культури з нагоди Ювілею Відкуплення, (15.12.1983), 3; OR (25.12.1983), с. 6.