Історія ЗВС в Україні

Перші кроки перед заснуванням

«Ми – члени єдиної чернечої та місійної Родини,

а понад усе – діти Єдиної, Святої,

Католицької та Апостольської Церкви,

яка дихає двома легенями: східною та західною»

 (о. Буела, Іван Павло Великий, ст. 369).

 

  Можна сказати, що наша місія в Україні почалася тоді, коли отець Буела відправив Службу Божу на гробі свщмч. Йосафата Кунцевича в базиліці св. Петра (Ватикан) 28 березня 1991 року, просячи про ласку заснування наших монастирів в Україні[1]. В той час Україна ставала незалежною. Потім у липні 1991 року о. Буела разом з іншими священиками Згромадження поїхав у Польщу, коли Папа Іван Павло ІІ здійснював візит до своєї батьківщини. З тієї нагоди Папа відвідував також м. Перемишль (біля кордону з Україною), а оскільки отці знали, що кордон з тодішнім СРСР недалеко, то вирішили наблизитися якомога ближче і помолитися за підпільну Церкву:

  Прохання о. Буели сповнилося 24 листопада 1993 р. з призначенням 4 священиків Згромадження в українську єпархію в Буенос-Айресі, на запрошення владики Андрія Сапеляка, СДБ. Двоє – на душпастирську працю в українській церкві Покрови Пресвятої Богородиці в м. Буенос-Айрес, і двоє – вивчати візантійський обряд та готуватися на місію в Україну. Ось таким чином почалося заснування східної гілки нашого Згромадження. 

Перша спільнота в Україні (м. Львів)

1x1.trans Історія ЗВС в Україні

о. Йосиф Монтес, ВС під час Літургії (Львів, 1994 р.).

  Шостого липня 1994 р. у місто Львів прибули отці Йосиф Монтес і Сергій Овандо. Їх прийняли отці Салезіяни на парафії Покрови Пресвятої Богородиці. Під час першого року вивчення української мови та візантійської літургії отці займалися парафіяльним душпастирством, зокрема катехизацією дітей та молоді, з яких вийшли перші покликання для наших новіціатів (о. Йосафат Бойко та с. Марія Покров Пилипчук). 

Спільнота ЗВС при Івано-Франківській Семінарії

1x1.trans Історія ЗВС в Україні

Єп. Софорн Дмитерко, ЧСВВ

  Владика Іриней Білик, ЧСВВ, на той час єпископ-помічник Івано-Франківської єпархії, познайомився у Римі з отцем Йосифом Монтесом, який протягом двох років, перериваючи свою місію в Україні, здобував ліцензіат у галузі догматики Церкви у Папському Григоріанському університеті. Його зацікавила праця наших отців в Україні, оскільки владика шукав форматорів для єпархіальної семінарії. Тому єпископ просив наших отців для цього апостоляту.

  В Івано-Франківській єпархії Згромадження прийняв та ним по-батьківськи опікувався світлої пам’яті владика Софрон Дмитерко, ЧСВВ, († 2008 р., ісповідник віри). Для нового апостоляту в Духовній Семінарії свщчм. Йосафата було призначено отців Сергія Овандо та Оскара Пеня (1995 р.). Отці займалися викладанням лекцій, духовним проводом та формуванням семінаристів.

Заснування Новіціату в м. Івано-Франківськ

  Спілкування з семінаристами дало плід перших покликань до Згромадження, з яких почався перший новіціат нашої східної гілки:

1x1.trans Історія ЗВС в Україні

Перші брати-новики ЗВС в Україні (1998 р.).

  Апостолят отців поширився за межами семінарії, і таким чином Згромадження стало відоме в єпархії. У 1997 р. до спільноти отців приєдналися ще два священники – Йосиф Монтес (після римських студій) та Фернандо Браво (щойно висвячений на священика). Вже з початком навчального 1997-1998 року у семінарії почала збиратися група семінаристів, що хотіли вступити у наш майбутній Новіціат. Це були семінаристи Василь Попович, Василь Рогацький, Василь Бойко та Андрій Сидляр. Двоє останніх приїхали в семінарію з метою вступу в монастир. Це була свого роду «кандидатура». Кандидатами опікувався о. Фернандо Браво. Крім розпорядку семінарії, вони мали окремий розклад, щоб таким чином могти молитися разом та мати спільно «слово на добраніч», а інколи ходили на природу або займалися спортом. Протягом року проводилася підготовка до офіційного відкриття Новіціату, а вже влітку 1998 р. до групи приєдналися семінаристи Борис Зелінський та Олександр Тимчій. Магістром новиків був призначений о. Сергій Овандо. Він залишив семінарію, щоб віддаватися повністю відкриттю нової спільноти. Ми знайшли дім для Новіціату в смт. Богородчани, неподалік від м. Івано-Франківська. Цей дім колись належав сестрам Мироносицям, потім, за часів СРСР, там була лікарня, а за вільної України держава наново віддала його сестрам. Тому завдячуємо Згромадженню Сестер Мироносиць, зокрема тодішній Генеральній Настоятельці, за дозвіл використовувати той дім для нашого першого Новіціату. Заснування Новіціату відбулося на вечірні свята Воздвиження Чесного Хреста, 26 вересня 1998 р. Новіціат нараховував 8 новиків, з яких 5 українців і 3 росіяни.

1x1.trans Історія ЗВС в Україні

Отці та брати ЗВС з Владикою Софроном Мудрим (1999 р.).

  У першій половині 1999 р. новіціат був перенесений до м. Івано-Франківська – жили на квартирах, які владика Софрон Мудрий дав нам у тимчасове користування. Дуже цікаво було розташування тих квартир: три квартири на трьох різних поверхах. На 3-му була каплиця та паламарка, на 4-му – спальні кімнати, а на 6-му – їдальня, розмовниця та кухня. Отак ми мусили ввесь час бігати по сходах та по коридорах, залежно від розпорядку. Там ми жили майже один рік, одночасно закінчуючи будівництво нового дому, що придбали в с. Крихівцях, в околицях міста.

  Улітку 2000 р. ми остаточно переселилися до нового будинку по вул. Вербовій,12, і залишили назавжди квартири, за які дуже дякуємо владиці Софрону, як також за його підтримку та розуміння. У Крихівцях все було по-іншому: місцевість набагато тихіша, мало сусідів, а головне – відтепер ми могли вільно співати наші богослужіння, не боячись турбувати сусідів… Там ми дізналися, що наш масив має назву Долина і що належить до складу Крихівецької парафії, парохом якої був о.-мітрат Володимир Чорній. Наші перші оо.-диякони Софрон Зелінський та Тома Тимчій деякий час допомагали в проведенні катехизації у місцевій парафії.

1x1.trans Історія ЗВС в Україні

Новики на прощі з молоддю (1999 р.).

  Початок життя у Крихівцях супроводжувався святкуванням Великого Ювілею. З цієї нагоди отці та новики у серпні 2000 р. здійснили поїздку до Рима. У подорож вирушили о. Йосиф Монтес, о. Фернандо Браво та п’ять новиків. Паломники взяли участь у зустрічі з молоддю, яка відбулася у Тор Вергата (Рим, Італія) та відвідали інші італійські міста, такі як: Флоренція, Венеція, Падуя тощо.

  У 2001 р. покровителем Новіціату був вибраний (за порадою владики Софрона Дмитерка) блаженномученик Григорій Хомишин. Формація наших перших українських семінаристів продовжувалася в єпархіальній Семінарії святого священномученика Йосафата (м. Івано-Франківськ) після того, як вони відбули рік новіціату. Таким чином, ми відкрили спільноту семінаристів. 

Перші українські священики

  Коли о. Карлос Буела отримав натхнення заснувати Згромадження, він бачив основну його мету: щоб групи священиків працювали на парафіях і так мали можливість краще допомогти людям рости в духовному житті, відправляючи Службу Божу, уділяючи Святі Тайни, здійснюючи духовний провід вірних, відвідуючи хворих…Таким чином чоловіча гілка Чернечої родини Воплоченого Слова є в основному священичим Згромадженням. Вся його діяльність і формування спрямована до священства і випливає з нього. Саме для священиків о. Карлос Буела написав свою книгу «Священики навіки», у якій подані основи священичої духовності. В одному з розділів Засновник пише:

  «Є необхідним, щоб міністри вівтаря були людьми, наповненими Святим Духом, були людьми вогню,і щоб, як казав святий Людовік Марія Гріньйон де Монтфорт, не були оболонками Духа, але були прозорими, щоб дати побачити Його присутність та Його дію. Тілесний та “від світу” священик не дозволяє Святому Духу виявитися, бо він сам його не бачить, не знає і не любить. Тому в особливий спосіб маємо просити для всіх священиків, щоб ми насправді ніколи не перестали відчувати, що є вогонь на наших вівтарях, що Служба Божа є ділом Ісуса Христа у Святому Дусі. Тому ми, всі священики, навчімося, маючи велику вірність Святому Духові, гідно відправляти Службу Божу, жертву Господа, жертву Церкви…»[2].

1x1.trans Історія ЗВС в Україні

Ієрейські свячення перших українських отців ЗВС, Софрона Зелінського і Томи Тимчія (2001 р.).

  Перші священичі свячення відбулися 26 листопада 2000 р. в селі Липівка Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. Тоді прийняли ієрейські свячення оо. Тома Тимчій та Софрон Зелінський. Через рік, у 2001 р., владика Софрон Мудрий попросив нас одного священика для його резиденційної церкви Різдва Христового, яка знаходиться на вул. Мазепи. Згромадження призначило на цю місію о. Софрона. Це багато означало для нас, бо вперше, з часу заснування наших спільнот, ми отримали в Україні повну відповідальність за парафіяльну працю, а особливо тому, що це обіцяло численні духовні плоди, які мав принести цей апостолят. Ми прийняли нове призначення як великий знак Божого Провидіння. Дійсно, з того моменту Згромадження почало помітно зростати. У наступному 2001 р., 4 листопада, в с. Радча Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. отримали ієрейські свячення оо. Григорій Рогацький та Йосиф Попович. Це була друга група українських священиків. Відразу після ієрейських свячень оо. Григорій і Йосиф поїхали в Італію на навчання в Папському Університеті «Анжелікум» в Римі, де здобули ліцензіати з морального богослів’я (о. Григорій) та догматики Церкви (о. Йосиф).

Перші студенти в Італії

  У другій половині 2001 року були відправлені в Італію перші семінаристи, щоб продовжувати їх формацію в новоствореній Міжнародній Семінарії ЗВС «св. Вітальяно Папи» в м. Сені, Римського р-ну. Першим семінаристом, який поїхав у дану Семінарію, був бр. Йосафат Бойко.

 

1x1.trans Історія ЗВС в Україні

Українські семінаристи ЗВС біля гробу свщм. Йосафата (Рим).

   Першими українськими священиками-випусниками вказаного дому формації були оо. Йосафат Бойко (висвячений 23.05.2004), Теодор Мацапула (висвячений 10.02.2008) та Василь Харкавий (висвячений 27.09.2008). Навчання у семінарії було спрямоване на вивчення філософії та богослів’я, щоб семінаристи отримали міцний фундамент для подальшого душпастирського служіння у сучасному світі: «Вивчення філософії є ключовим моментом в інтелектуальному формуванні. З її допомогою учні повинні отримати тверде та зв’язне розуміння людини, світу і Бога… Зокрема важливим є вивчення святого Томи Аквінського» (о. Буела).

  У семінарії наші брати могли показати членам Згромадження з інших країн особливості візантійського обряду та української християнської культури. Згодом настоятелі семінарії вирішили запровадити українську Службу Божу раз на тиждень для наших братів, разом з відправою утрені. А 6 січня, у навечір’я Різдва Христового, відправляється Божественна Літургія візантійського обряду для цілої Чернечої родини в Італії. Традиція відправляти службу в східних обрядах у цей день була запроваджена парохом Сені о. Бруно Наварра ще до заснування там семінарії. Для цього він запрошував священиків відповідних обрядів. А згодом до Сені на навчання прибули українські священики і, таким чином, традиція парафії поширилася і на семінарію. Там наші брати мають також можливість ознайомитися з діяльністю Згромадження у світі, маючи прямий контакт з місіонерами інших країн та збагачуючись їхнім досвідом. Крім того, наші українські брати мають чудову нагоду досвідчити та пережити вселенський дух Церкви, неодноразово беручи участь у богослужіннях, очолених Святішим Отцем, та у різних аудієнціях, а також молитися разом з тисячами паломників цілого світу. Там, у Римі, біля гробу св. Апостола Петра, наші брати відновляють задум наших берестейських предків – стверджувати єдність з Наслідником ап. Петра та з усіма католицькими Церквами.

 


[1] Пор. о.Буела, Іван Павло Великий, ст. 368.

[2] о.Буела, Священики навіки, ст. 435.